1. Словник української мови Грінченка

покіт

Покіт, -ко́ту

м.

1) Скатъ. Гори крутоярі з зеленими покотами. К. ЧР. 62.

2) в покіт = покотом.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покіт — -коту, ч., рідко. Похилена поверхня чого-небудь, пологий спуск; схил. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. покіт — покі́т іменник чоловічого роду похилена поверхня чого-небудь, пологий спуск; схил рідко Орфографічний словник української мови
  3. покіт — ПОКІ́Т, ко́ту, ч., рідко. Похилена поверхня чого-небудь, пологий спуск; схил. Вода оддавала весь зелений покіт узгір'я (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. покіт — СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С (ВКІС), СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Т рідше, ПОКА́Т (ПОКІ́Т) рідше, ЗБІЧ діал., ЗБІ́ЧЧЯ діал., СПО́ХІВ діал.; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), ВІ́ДКИД діал. Словник синонімів української мови
  5. покіт — ПОКІ́Т, ко́ту, ч., рідко. Похилена поверхня чого-небудь, пологий спуск; схил. Вода оддавала весь зелений покіт узгір’я (Вовчок, І, 1955, 352). На поко́ті ві́ку — те саме, що На схи́лі ві́ку ( див. схил). Словник української мови в 11 томах