1. Словник української мови Грінченка

пола

Пола, -ли

ж.

1) Пола. Від напасти і полу вріж, а втікай. Ном. Під полою, під правою чужу милу держить. Чуб. V. 387. Ой вдарила мати об поли руками: діти ж мої, квіти мої, пропала ж я з вами. н. п. Взяв за себе панну в самого короля з під поли. К. ЦН. 221.

2) Полотнище. Спідниця в сім піл.

3) У кожевниковъ: каждая изъ двухъ боковыхъ частей выдѣланной кожи: средняя часть, самая толстая, назыв. слуп, слупе́ць, а боковыя поли. Волч. у.

4) мн. поли. У обжигателей углей: въ кучѣ дровъ, приготовленной для обжиганія, — нижняя часть, состоящая изъ болѣе длинныхъ и тонкихъ дровъ. Вас. 146.

5) Каменная плита. Вх. Зн. 51.

6) Менструація. Вх. Зн. 51.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пола — фр. припіл <н. несе у приполі>, р. полотнище; мн. ПОЛИ, {куртки) фалди. Словник синонімів Караванського
  2. пола — -и, ж. 1》 Край кожної з половин одягу (пальта, шинелі, піджака і т. ін.), що розгортається спереду. З-під поли [продавати (купувати і т. ін.)] — а) таємно, незаконно (продавати чи купувати щось); б) таємно робити що-небудь. 2》 розм. Повішене полотнище, яке розсувається, відкидається вбік і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пола — (одягу) омет Словник чужослів Павло Штепа
  4. пола — пола́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири поли́ Орфографічний словник української мови
  5. пола — ПОЛА́, и́, ж. 1. Край кожної з половин одягу (пальта, шинелі, піджака і т. ін.), що розгортається спереду. Поли крає, а плечі латає (Номис); Він довго обтрушувався, чепурився, обтер порох з чобіт полою шинелі (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пола — Лиш дві полі має, тай ті коло себе тримає. Про розтелепаного, або марнотравного чоловіка. Поли ріж, а від біди утікай. Від лукавого утікай хоч і зо шкодою. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. пола — із поли́ в полу́, зі сл. відда́ти, переда́ти і т. ін. Безпосередньо від одного до іншого. Не довго торгувались .. і стригун (кінь) із поли в полу перейшов до мене (Збірник про Кропивницького). по́ли (полу́) вріж та тіка́й. Фразеологічний словник української мови
  8. пола — ПОЛА́ (край кожної з половин одягу, що розгортаються спереду), ПРИПІ́Л, ПРИПОЛА розм., ОМЕ́Т заст., ЗАПО́ЛА діал.; ФА́ЛДА (у чоловічому одязі з розрізом). Заревли мотори. Поли майорової шинелі забилися у цьому вихорові (П. Словник синонімів української мови
  9. пола — Пола́, -ли́; по́ли, піл Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. пола — ПОЛА́, и́, ж. Край кожної з половин одягу (пальта, шинелі, піджака і т. ін.), що розгортається спереду. Поли крає, а плечі латає (Номис, 1864, № 1545); Він довго обтрушувався, чепурився, обтер порох з чобіт полою шинелі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах