1. Фразеологічний словник української мови

пола

із поли́ в полу́, зі сл. відда́ти, переда́ти і т. ін. Безпосередньо від одного до іншого. Не довго торгувались .. і стригун (кінь) із поли в полу перейшов до мене (Збірник про Кропивницького).

по́ли (полу́) вріж та тіка́й. Беззастережно, за будь-яких обставин поривай стосунки з ким-небудь лихим, недобрим або уникай їх. Од ледачого поли вріж та тікай (Укр.. присл..); — А хто вас знає, ви усі до вінця такі гарні та тихі, хоч у вухо бгай, а після вінця зараз закрутять веремія, хоч поли вріж та тікай! (І. Нечуй-Левицький); (Грицько:) Годі, Химко, не плач. Знай, що тут, у цьому лихому місці твоя згуба засіла. Тікай мерщій від неї! Поли вріж та тікай (Панас Мирний). по́ли врі́зати (рі́зати) та тіка́ти. Христя від його поли ріже та тікає, а він, як реп’ях той, учепився (Панас Мирний); // Швидше залишай, покидай (про місце, територію і т. ін.). — Я дуже співчуваю панові... Звичайно, з наших проклятих місць поли вріж та тікай... (М. Старицький); (Дудар:) Це така казка, що полу вріж та тікай... (Л. Смілянський).

(як) врі́зати по́ли (полу́) від кого—чого. Зовсім перестати бувати десь, уникати когось. Після того, як поли врізав (Грицько) від Чіпчиної хати, казав і Христі, щоб не ходила (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пола — фр. припіл <н. несе у приполі>, р. полотнище; мн. ПОЛИ, {куртки) фалди. Словник синонімів Караванського
  2. пола — -и, ж. 1》 Край кожної з половин одягу (пальта, шинелі, піджака і т. ін.), що розгортається спереду. З-під поли [продавати (купувати і т. ін.)] — а) таємно, незаконно (продавати чи купувати щось); б) таємно робити що-небудь. 2》 розм. Повішене полотнище, яке розсувається, відкидається вбік і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пола — (одягу) омет Словник чужослів Павло Штепа
  4. пола — пола́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири поли́ Орфографічний словник української мови
  5. пола — ПОЛА́, и́, ж. 1. Край кожної з половин одягу (пальта, шинелі, піджака і т. ін.), що розгортається спереду. Поли крає, а плечі латає (Номис); Він довго обтрушувався, чепурився, обтер порох з чобіт полою шинелі (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пола — Лиш дві полі має, тай ті коло себе тримає. Про розтелепаного, або марнотравного чоловіка. Поли ріж, а від біди утікай. Від лукавого утікай хоч і зо шкодою. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. пола — ПОЛА́ (край кожної з половин одягу, що розгортаються спереду), ПРИПІ́Л, ПРИПОЛА розм., ОМЕ́Т заст., ЗАПО́ЛА діал.; ФА́ЛДА (у чоловічому одязі з розрізом). Заревли мотори. Поли майорової шинелі забилися у цьому вихорові (П. Словник синонімів української мови
  8. пола — Пола́, -ли́; по́ли, піл Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пола — ПОЛА́, и́, ж. Край кожної з половин одягу (пальта, шинелі, піджака і т. ін.), що розгортається спереду. Поли крає, а плечі латає (Номис, 1864, № 1545); Він довго обтрушувався, чепурився, обтер порох з чобіт полою шинелі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. пола — Пола, -ли ж. 1) Пола. Від напасти і полу вріж, а втікай. Ном. Під полою, під правою чужу милу держить. Чуб. V. 387. Ой вдарила мати об поли руками: діти ж мої, квіти мої, пропала ж я з вами. н. п. Взяв за себе панну в самого короля з під поли. К. ЦН. 221. Словник української мови Грінченка