пола
ПОЛА́, и́, ж.
1. Край кожної з половин одягу (пальта, шинелі, піджака і т. ін.), що розгортається спереду.
Поли крає, а плечі латає (Номис);
Він довго обтрушувався, чепурився, обтер порох з чобіт полою шинелі (І. Нечуй-Левицький);
Холодний березневий вітер шарпав поли чорного пальта (П. Панч).
2. розм. Повішене полотнище, яке розсувається, відкидається в сторону і т. ін.
“Ануте!” Як се тільки гукнув [Юдун], так поли у шатра і впали, а під шатром, чого то там не було? (Г. Квітка-Основ'яненко).
Уда́ритися об (у) по́ли [рука́ми] див. ударя́тися.
◇ [Аж] уда́рити об по́ли рука́ми див. ударя́ти;
Би́тися (би́ти, ударя́ти) / уда́ритися (уда́рити) [себе́] об (у) по́ли [рука́ми] див. би́тися;
(1) Вда́рити у по́ли (д) див. ударя́ти;
(2) З-під поли́:
а) (зі сл. купува́ти, продава́ти і т. ін.) таємно, крадькома, незаконно.
– Нічого ані купить, ані тобі продати, – хіба з-під поли, крадькома (В. Еллан-Блакитний);
– Тихцем з-під поли продавав [Марченко] чоботи на базарі (М. Стельмах);
б) нелегально, таємно.
Водився [Яресько Матвій] з кременчуцькими бунтарями і читав з-під поли селянам протицарські афішки (О. Гончар);
– Чому вашу працю студенти читають з-під поли? Сам бачив – засмальцьовану, потріпану (Р. Іваничук);
(3) Із поли́ в полу́, зі сл. відда́ти, переда́ти і т. ін. – безпосередньо від одного до іншого.
Не довго торгувались .. і стригун [кінь] із поли в полу перейшов до мене (з мемуарної літ.);
Лови́ти за по́ли див. лови́ти;
Мов (на́че, нена́че і т. ін.) за по́ли тя́гне див. тягти́;
(4) Під поло́ю – потай від інших, крадькома, таємно.
– Хоч Дорош і городянин, а, бач, поділився хлібом-сіллю, а ми, селюки, під полою зжували (Григорій Тютюнник);
Та горе тим, хто зброю потайну Ховаючи, як злодій, під полою, Дерзне ступити на мости священні (М. Рильський);
(5) По́ли врі́зати та тіка́ти (д) див. урі́зувати¹; По́ли (полу́) вріж та тіка́й див. урі́зувати¹;
По́ли (полу́) врі́зати див. урі́зувати¹;
(6) По́ли рі́зати та тіка́ти (д) див. урі́зувати¹; Сми́кати (сі́пати, тягти́) за по́ли див. сми́кати;
Хапа́ти за по́ли (плащ, стреме́на́ і т. ін.) див. хапа́ти¹;
Хапа́тися за по́ли (плащ, стреме́на́ і т. ін.) див. хапа́тися;
[Як] врі́зати по́ли (полу́) див. урі́зувати¹;
Як (мов, на́че і т. ін.) за по́ли тя́гне див. тягти́.
Значення в інших словниках
- пола — фр. припіл <н. несе у приполі>, р. полотнище; мн. ПОЛИ, {куртки) фалди. Словник синонімів Караванського
- пола — -и, ж. 1》 Край кожної з половин одягу (пальта, шинелі, піджака і т. ін.), що розгортається спереду. З-під поли [продавати (купувати і т. ін.)] — а) таємно, незаконно (продавати чи купувати щось); б) таємно робити що-небудь. 2》 розм. Повішене полотнище, яке розсувається, відкидається вбік і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пола — (одягу) омет Словник чужослів Павло Штепа
- пола — пола́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири поли́ Орфографічний словник української мови
- пола — Лиш дві полі має, тай ті коло себе тримає. Про розтелепаного, або марнотравного чоловіка. Поли ріж, а від біди утікай. Від лукавого утікай хоч і зо шкодою. Приповідки або українсько-народня філософія
- пола — із поли́ в полу́, зі сл. відда́ти, переда́ти і т. ін. Безпосередньо від одного до іншого. Не довго торгувались .. і стригун (кінь) із поли в полу перейшов до мене (Збірник про Кропивницького). по́ли (полу́) вріж та тіка́й. Фразеологічний словник української мови
- пола — ПОЛА́ (край кожної з половин одягу, що розгортаються спереду), ПРИПІ́Л, ПРИПОЛА розм., ОМЕ́Т заст., ЗАПО́ЛА діал.; ФА́ЛДА (у чоловічому одязі з розрізом). Заревли мотори. Поли майорової шинелі забилися у цьому вихорові (П. Словник синонімів української мови
- пола — Пола́, -ли́; по́ли, піл Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пола — ПОЛА́, и́, ж. Край кожної з половин одягу (пальта, шинелі, піджака і т. ін.), що розгортається спереду. Поли крає, а плечі латає (Номис, 1864, № 1545); Він довго обтрушувався, чепурився, обтер порох з чобіт полою шинелі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- пола — Пола, -ли ж. 1) Пола. Від напасти і полу вріж, а втікай. Ном. Під полою, під правою чужу милу держить. Чуб. V. 387. Ой вдарила мати об поли руками: діти ж мої, квіти мої, пропала ж я з вами. н. п. Взяв за себе панну в самого короля з під поли. К. ЦН. 221. Словник української мови Грінченка