пола

ПОЛА́, и́, ж.

1. Край кожної з половин одягу (пальта, шинелі, піджака і т. ін.), що розгортається спереду.

Поли крає, а плечі латає (Номис);

Він довго обтрушувався, чепурився, обтер порох з чобіт полою шинелі (І. Нечуй-Левицький);

Холодний березневий вітер шарпав поли чорного пальта (П. Панч).

2. розм. Повішене полотнище, яке розсувається, відкидається в сторону і т. ін.

“Ануте!” Як се тільки гукнув [Юдун], так поли у шатра і впали, а під шатром, чого то там не було? (Г. Квітка-Основ'яненко).

Уда́ритися об (у) по́ли [рука́ми] див. ударя́тися.

◇ [Аж] уда́рити об по́ли рука́ми див. ударя́ти;

Би́тися (би́ти, ударя́ти) / уда́ритися (уда́рити) [себе́] об (у) по́ли [рука́ми] див. би́тися;

(1) Вда́рити у по́ли (д) див. ударя́ти;

(2) З-під поли́:

а) (зі сл. купува́ти, продава́ти і т. ін.) таємно, крадькома, незаконно.

– Нічого ані купить, ані тобі продати, – хіба з-під поли, крадькома (В. Еллан-Блакитний);

– Тихцем з-під поли продавав [Марченко] чоботи на базарі (М. Стельмах);

б) нелегально, таємно.

Водився [Яресько Матвій] з кременчуцькими бунтарями і читав з-під поли селянам протицарські афішки (О. Гончар);

– Чому вашу працю студенти читають з-під поли? Сам бачив – засмальцьовану, потріпану (Р. Іваничук);

(3) Із поли́ в полу́, зі сл. відда́ти, переда́ти і т. ін. – безпосередньо від одного до іншого.

Не довго торгувались .. і стригун [кінь] із поли в полу перейшов до мене (з мемуарної літ.);

Лови́ти за по́ли див. лови́ти;

Мов (на́че, нена́че і т. ін.) за по́ли тя́гне див. тягти́;

(4) Під поло́ю – потай від інших, крадькома, таємно.

– Хоч Дорош і городянин, а, бач, поділився хлібом-сіллю, а ми, селюки, під полою зжували (Григорій Тютюнник);

Та горе тим, хто зброю потайну Ховаючи, як злодій, під полою, Дерзне ступити на мости священні (М. Рильський);

(5) По́ли врі́зати та тіка́ти (д) див. урі́зувати¹; По́ли (полу́) вріж та тіка́й див. урі́зувати¹;

По́ли (полу́) врі́зати див. урі́зувати¹;

(6) По́ли рі́зати та тіка́ти (д) див. урі́зувати¹; Сми́кати (сі́пати, тягти́) за по́ли див. сми́кати;

Хапа́ти за по́ли (плащ, стреме́на́ і т. ін.) див. хапа́ти¹;

Хапа́тися за по́ли (плащ, стреме́на́ і т. ін.) див. хапа́тися;

[Як] врі́зати по́ли (полу́) див. урі́зувати¹;

Як (мов, на́че і т. ін.) за по́ли тя́гне див. тягти́.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пола — фр. припіл <н. несе у приполі>, р. полотнище; мн. ПОЛИ, {куртки) фалди. Словник синонімів Караванського
  2. пола — -и, ж. 1》 Край кожної з половин одягу (пальта, шинелі, піджака і т. ін.), що розгортається спереду. З-під поли [продавати (купувати і т. ін.)] — а) таємно, незаконно (продавати чи купувати щось); б) таємно робити що-небудь. 2》 розм. Повішене полотнище, яке розсувається, відкидається вбік і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пола — (одягу) омет Словник чужослів Павло Штепа
  4. пола — пола́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири поли́ Орфографічний словник української мови
  5. пола — Лиш дві полі має, тай ті коло себе тримає. Про розтелепаного, або марнотравного чоловіка. Поли ріж, а від біди утікай. Від лукавого утікай хоч і зо шкодою. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. пола — із поли́ в полу́, зі сл. відда́ти, переда́ти і т. ін. Безпосередньо від одного до іншого. Не довго торгувались .. і стригун (кінь) із поли в полу перейшов до мене (Збірник про Кропивницького). по́ли (полу́) вріж та тіка́й. Фразеологічний словник української мови
  7. пола — ПОЛА́ (край кожної з половин одягу, що розгортаються спереду), ПРИПІ́Л, ПРИПОЛА розм., ОМЕ́Т заст., ЗАПО́ЛА діал.; ФА́ЛДА (у чоловічому одязі з розрізом). Заревли мотори. Поли майорової шинелі забилися у цьому вихорові (П. Словник синонімів української мови
  8. пола — Пола́, -ли́; по́ли, піл Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пола — ПОЛА́, и́, ж. Край кожної з половин одягу (пальта, шинелі, піджака і т. ін.), що розгортається спереду. Поли крає, а плечі латає (Номис, 1864, № 1545); Він довго обтрушувався, чепурився, обтер порох з чобіт полою шинелі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. пола — Пола, -ли ж. 1) Пола. Від напасти і полу вріж, а втікай. Ном. Під полою, під правою чужу милу держить. Чуб. V. 387. Ой вдарила мати об поли руками: діти ж мої, квіти мої, пропала ж я з вами. н. п. Взяв за себе панну в самого короля з під поли. К. ЦН. 221. Словник української мови Грінченка