полаби
ПОЛА́БИ, ів, мн.
Не хотів у ту мить і думати цей небожитель про те, чим закінчать йому підвладні слов'яни – лютичі, бодричі, серби, гаволяни, доленчани, ратарі, поморяни, полаби (О. Іваненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полаби — полабяни, -ів, мн. Група західно-слов'янських племен, які населяли в кінці 1 – на поч. 2-го тис. територію від р. Лаби (Ельби) на Заході до р. Одри (Одер) на Сході, від Рудних гір на Півдні до Балтійського моря на Півночі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полаби — Праукраїнці (знімчені на річці Лабі-Ельбі) Словник чужослів Павло Штепа