1. Великий тлумачний словник сучасної мови

полаби

пола́би

полабяни, -ів, мн.

Група західно-слов'янських племен, які населяли в кінці 1 – на поч. 2-го тис. територію від р. Лаби (Ельби) на Заході до р. Одри (Одер) на Сході, від Рудних гір на Півдні до Балтійського моря на Півночі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полаби — Праукраїнці (знімчені на річці Лабі-Ельбі) Словник чужослів Павло Штепа
  2. полаби — ПОЛА́БИ, ів, мн. Не хотів у ту мить і думати цей небожитель про те, чим закінчать йому підвладні слов'яни – лютичі, бодричі, серби, гаволяни, доленчани, ратарі, поморяни, полаби (О. Іваненко). Словник української мови у 20 томах