полетіти
полеті́ти
-ечу, -етиш, док.
1》 Почати пересуватися в повітрі за допомогою крил (про птахів, комах і т. ін.).
|| Спрямувати кудись свій політ (про птахів, комах і т. ін.).
|| Почати переміщатися, пересуватися в просторі (про літаки, ракети і т. ін.).
|| розм. Почати переміщатися в повітрі під дією зовнішнього чинника.
2》 перен., розм. Почати стрімко пересуватися, переміщатися; стрімко побігти, поїхати і т. ін.; понестися.
3》 перен. Почати швидко поширюватися, розповсюджуватися (про чутки, вісті і т. ін.).
|| Полинути, рознестися в повітрі (про слова, звуки і т. ін.).
|| Бути спішно відправленим, відісланим куди-небудь.
4》 перен. Почати швидко минати, збігати (про час).
5》 розм. Утративши опору, рівновагу, зірвавшись звідкись, відділившись від чого-небудь, упасти, звалитися.
|| Почати падати; посипатися (про все чи багато чого-небудь).
6》 перен., розм. Втратити (місце роботи, посаду і т. ін.).
7》 перен., розм. Зробитися непридатним; зруйнуватися, зіпсуватися.
Значення в інших словниках
- полетіти — див. бігти Словник синонімів Вусика
- полетіти — [полеит’ітие] -еичу, -еитиш, -еитиемо, -еитиете; нак. -еити, -еит'іт' Орфоепічний словник української мови
- полетіти — полеті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- полетіти — ПОЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док. 1. Почати пересуватися в повітрі за допомогою крил (про птахів, комах і т. ін.). Полетіли [ворони] й летячи співали (Т. Шевченко); Пташка знялася і полетіла (Григорій Тютюнник); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- полетіти — поле́тіти: ◊ поле́тіти на зла́ману голову → голова Лексикон львівський: поважно і на жарт
- полетіти — (аж) і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо... Фразеологічний словник української мови
- полетіти — ЛЕТІ́ТИ (пересуватися в повітрі за допомогою крил); ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ЛИ́НУТИ поет. (плавно); ЛІТА́ТИ, ПЛА́ВАТИ, БУЯ́ТИ, МА́ЯТИ, ШИРЯ́ТИ, ВИТА́ТИ книжн. (в різних напрямках); РИ́НУТИ поет. Словник синонімів української мови
- полетіти — Полеті́ти, -лечу́, -лети́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- полетіти — ПОЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док. 1. Почати пересуватися в повітрі за допомогою крил (про птахів, комах і т. ін.). Полетіли [ворони] й летячи співали (Шевч., І, 1963, 301); Пташка знялася і полетіла (Тют., Вир, 1964, 520); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- полетіти — Полеті́ти, -лечу́, -ти́ш гл. Полетѣть. Полетів голуб та й сів у житі. Мет. 107. Словник української мови Грінченка