полковничий
полко́вничий
-а, -е, розм.
Те саме, що полковницький.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полковничий — полко́вничий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- полковничий — ПОЛКО́ВНИЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що полко́вницький. Дезертир? – чує Тиміш строгий полковничий голос (О. Довженко); Він [сотник Кичатий] мріє про полковничу булаву, про дальше збагачення (з наук. літ.); Полковничі діти. Словник української мови у 20 томах
- полковничий — ПОЛКО́ВНИЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що полко́вницький.- Дезертир? — чує Тиміш строгий полковничий голос (Довж., I, 1958, 42); Він [сотник Кичатий] мріє про полковничу булаву, про дальше збагачення (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 115); Полковничі діти. Словник української мови в 11 томах
- полковничий — Полко́вничий, -а, -е 1) = полковницький. Він протопче стежку через полковничий садок. Шевч. 296. 2) = полковник. Словник української мови Грінченка