1. Словник української мови в 11 томах

полковничий

ПОЛКО́ВНИЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що полко́вницький.-

Дезертир? — чує Тиміш строгий полковничий голос (Довж., I, 1958, 42);

Він [сотник Кичатий] мріє про полковничу булаву, про дальше збагачення (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 115);

Полковничі діти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полковничий — -а, -е, розм. Те саме, що полковницький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полковничий — полко́вничий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  3. полковничий — ПОЛКО́ВНИЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що полко́вницький. Дезертир? – чує Тиміш строгий полковничий голос (О. Довженко); Він [сотник Кичатий] мріє про полковничу булаву, про дальше збагачення (з наук. літ.); Полковничі діти. Словник української мови у 20 томах
  4. полковничий — Полко́вничий, -а, -е 1) = полковницький. Він протопче стежку через полковничий садок. Шевч. 296. 2) = полковник. Словник української мови Грінченка