1. Словник української мови в 11 томах

полковниченко

ПОЛКОВНИЧЕ́НКО, а, ч., заст. Син полковника.

А що там у їх за оказія? Не хоче [гетьманівна] за київського полковниченка? (Мисик, Біля криниці, 1967, 210).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полковниченко — -а, ч., заст. Син полковника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полковниченко — полковниче́нко іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  3. полковниченко — ПОЛКОВНИЧЕ́НКО, а, ч., заст. Син полковника. А що там у їх за оказія? Не хоче [гетьманівна] за київського полковниченка? (В. Мисик). Словник української мови у 20 томах