полковниченко
ПОЛКОВНИЧЕ́НКО, а, ч., заст.
Син полковника.
А що там у їх за оказія? Не хоче [гетьманівна] за київського полковниченка? (В. Мисик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полковниченко — -а, ч., заст. Син полковника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полковниченко — полковниче́нко іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- полковниченко — ПОЛКОВНИЧЕ́НКО, а, ч., заст. Син полковника. А що там у їх за оказія? Не хоче [гетьманівна] за київського полковниченка? (Мисик, Біля криниці, 1967, 210). Словник української мови в 11 томах