полковниця
ПОЛКО́ВНИЦЯ, і, ж., розм.
Дружина полковника.
[Варка:] Тислася наумисне туди, аж де пані стоять: посесорша, полковниця, попівни (М. Кропивницький);
[Сусляєв(здивований):] Я думав, що ви... [Марія Михайлівна (сміється):] Що я старомодна “дама”, полковниця або генеральша? (І. Кочерга);
Просто на нього [Успенського] ішов з м'якою посмішкою на вродливому обличчі “дядя Серьожа”, брат полковниці Карташової (П. Панч);
* У порівн. [Платон Гаврилович:] Оце візьму сьогодні в одній сорочці, а завтра вона ходитиме в мене, як полковниця (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полковниця — -і, ж., розм. Дружина полковника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полковниця — полко́вниця іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- полковниця — ПОЛКО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Дружина полковника. [Варка:] Тислася наумисне туди, аж де пані стоять: посесорша, полковниця, попівни (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- полковниця — Полко́вниця, -ці ж. Полковница. Шевч. 296. Молодая полковниця полковника просить. Грин. III. 417. Словник української мови Грінченка