1. Словник української мови в 11 томах

полковниця

ПОЛКО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Дружина полковника.

[Варка:] Тислася наумисне туди, аж де пані стоять: посесорша, полковниця, попівни (Кроп., II, 1958, 219);

[Сусляєв(здивований):] Я думав, що ви… [Марія Михайлівна (сміється):] Що я старомодна «дама», полковниця або генеральша? (Коч., II, 1956, 210);

Просто на нього [Успенського] ішов з м’якою посмішкою на вродливому обличчі «дядя Серьожа», брат полковниці Карташової (Панч, В дорозі, 1959, 64);

*У порівн. [Платон Гаврилович:] Оце візьму сьогодні в одній сорочці, а завтра вона ходитиме в мене, як полковниця (Вас., III, 1960, 141).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полковниця — -і, ж., розм. Дружина полковника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полковниця — полко́вниця іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. полковниця — ПОЛКО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Дружина полковника. [Варка:] Тислася наумисне туди, аж де пані стоять: посесорша, полковниця, попівни (М. Кропивницький); [Сусляєв(здивований):] Я думав, що ви... Словник української мови у 20 томах
  4. полковниця — Полко́вниця, -ці ж. Полковница. Шевч. 296. Молодая полковниця полковника просить. Грин. III. 417. Словник української мови Грінченка