1. Словник української мови у 20 томах

полковницький

ПОЛКО́ВНИЦЬКИЙ, а, е.

Прикм. до полко́вник.

Зараз окрили Шрама шапками, військовими корогвами, дали йому до рук полковницькі клейноди, вдарили з гармат, та й став панотець Шрам полковником (П. Куліш);

Посміхався [Кукулик]з такою полковницькою зверхністю, з такою всемогутньою певністю своєї несхибності й правоти, що серце в Брайка стрепенулося (П. Загребельний);

// Належний полковникові.

Тарас Бульба з синами стояв посеред великого двору .. Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок (О. Довженко);

Прислухалася [Тетяна Василівна] до тупання внизу, до голосів – полковницького басу Кукулика, влазливого шепітку Кошарного (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полковницький — -а, -е. Прикм. до полковник. || Належний полковникові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полковницький — полко́вницький прикметник Орфографічний словник української мови
  3. полковницький — Полко́вницький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. полковницький — ПОЛКО́ВНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до полко́вник. Зараз окрили Шрама шапками, військовими корогвами, дали йому до рук полковницькі клейноди, вдарили з гармат, та й став панотець Шрам полковником (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. полковницький — Полко́вницький, -а, -е Принадлежащій полковнику, относящійся къ нему. Дали йому до рук полковницькі клейноди, вдарили з гармат, да й став пан-отець Шрам полковником. К. ЧР. 16. Словник української мови Грінченка