полковниченко
полковниче́нко
іменник чоловічого роду, істота
рідко
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полковниченко — -а, ч., заст. Син полковника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полковниченко — ПОЛКОВНИЧЕ́НКО, а, ч., заст. Син полковника. А що там у їх за оказія? Не хоче [гетьманівна] за київського полковниченка? (В. Мисик). Словник української мови у 20 томах
- полковниченко — ПОЛКОВНИЧЕ́НКО, а, ч., заст. Син полковника. А що там у їх за оказія? Не хоче [гетьманівна] за київського полковниченка? (Мисик, Біля криниці, 1967, 210). Словник української мови в 11 томах