1. Великий тлумачний словник сучасної мови

помужнілий

помужні́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до помужніти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помужнілий — помужні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. помужнілий — ПОМУЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до помужні́ти. Наталка не могла одвести від нього [Яреська] очей. І свій, .. і в той же час якийсь страховитий [страховидний], помужнілий, в оцій кудлатій .. папасі (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  3. помужнілий — ПОМУЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до помужні́ти. Наталка не могла одвести від нього очей. І свій,.. і в той же час якийсь страховитий [страховидний], помужнілий, в оцій кудлатій.. папасі (Гончар, II, 1959, 88). Словник української мови в 11 томах