понур
пону́р
I -а, ч.
Водонепроникне покриття ділянки дна водойми.
II -а, ч., зах.
Личинка хруща.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понур — пону́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- понур — ПОНУ́Р, а, ч. (мн. пону́ри, пону́р). Водонепроникні покриття, які укладають на дно водоймища перед греблею. Словник української мови у 20 томах
- понур — МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИК розм., МОВЧА́ЗНИК розм., МОВЧА́Н розм., МОВЧА́К розм.; ПОНУ́РА розм. (похмура людина). Ковалі Грищенки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю. Словник синонімів української мови
- понур — Підлога передньої частини водозливної греблі. Архітектура і монументальне мистецтво
- понур — Пону́р, -ра м. Личинка майскаго жука. Вх. Зн. 53. Словник української мови Грінченка