попошуміти

попошумі́ти

ить, док., розм.

Шуміти тривалий час.

|| безос., у сполуч. зі сл. у голові, у вухах. Відчувати шум внаслідок хворобливого стану.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попошуміти — попошумі́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. попошуміти — ПОПОШУМІ́ТИ, ми́ть, док., розм. Шуміти тривалий час; // безос., у сполуч. зі сл. у голові, у вухах. Відчувати шум внаслідок хворобливого стану. Проти четвертого дня уночі, слухаю, стогне на печі матуся моя. Словник української мови у 20 томах
  3. попошуміти — ПОПОШУМІ́ТИ, ми́ть, док., розм. Шуміти тривалий час; // безос. , у сполуч. із сл. у голові, у вухах. Відчувати шум внаслідок хворобливого стану. Проти четвертого дня уночі, слухаю, стогне на печі матуся моя. Словник української мови в 11 томах