попошуміти
ПОПОШУМІ́ТИ, ми́ть, док., розм. Шуміти тривалий час;
// безос. , у сполуч. із сл. у голові, у вухах. Відчувати шум внаслідок хворобливого стану.
Проти четвертого дня уночі, слухаю, стогне на печі матуся моя. А тієї ночі нездорово так було й мені: попошуміло в ушах, у голові; учадів ще вдень (Тесл., З книги життя, 1949, 81).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попошуміти — попошумі́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- попошуміти — -мить, док., розм. Шуміти тривалий час. || безос., у сполуч. зі сл. у голові, у вухах. Відчувати шум внаслідок хворобливого стану. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попошуміти — ПОПОШУМІ́ТИ, ми́ть, док., розм. Шуміти тривалий час; // безос., у сполуч. зі сл. у голові, у вухах. Відчувати шум внаслідок хворобливого стану. Проти четвертого дня уночі, слухаю, стогне на печі матуся моя. Словник української мови у 20 томах