1. Великий тлумачний словник сучасної мови

порожній

поро́жній

-я, -є.

1》 Нічим не наповнений, пустий (про посудину, вмістище і т. ін.).

|| У якому нічого немає (про простір).

|| Позбавлений будь-яких предметів, речей, меблів і т. ін. (про приміщення).

|| Який не має рослин, не вкритий рослинністю; голий (про степ, поле і т. ін.).

|| У (на) якому нікого або майже нікого немає; безлюдний або малолюдний.

|| Ніким, нічим не зайнятий; вільний.

|| Який їде, пливе і т. ін. без вантажу чи без пасажирів; ненавантажений.

|| Не заповнений текстом, цифрами і т. ін. Порожні картки.

Порожня множина мат. — множина, що не має жодного елемента.

|| розм. Приготовлений без м'яса, жирів і т. ін.; пісний.

|| перен., рідко. Духовно спустошений, нездатний до активної діяльності (від горя, втоми і т. ін.).

|| перен. Який виражає внутрішню спустошеність, розгублення, байдужість (про очі, погляд і т. ін.).

З порожніми руками — а) нічого не діставши або нічого не принісши; б) без засобів до життя.

2》 Який має всередині порожнину; порожнистий.

3》 у сполуч. зі сл. життя, світ і т. ін., перен. Ні для кого не корисний; марний.

|| Позбавлений змісту, убогий змістом; беззмістовний, пустий.

|| Який не відповідає об'єктивній дійсності.

4》 перен. Несерйозний, легковажний (про людину).

5》 тільки ж., діал. Яка не має в утробі плода, не вагітна.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порожній — поро́жній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. порожній — Пустий, (степ) голий; (- вулицю) безлюдний; (стілець) вільний, (віз) незавантажений, (аркуш) незаписаний, незаповнений; (борщ) пісний; (- душу) П. спустошений; (- голову) немудрий, незаклопотаний; (всередині) порожнистий, дуплинастий, сов. Словник синонімів Караванського
  3. порожній — Незаповнений, порожнісінький, порожняк, пустий, пустісінький, пустопорожній, свистун (горіх) Словник синонімів Вусика
  4. порожній — [порожн'ій] м. (на) -н'ому /-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. порожній — ПОРО́ЖНІЙ, я, є. 1. Нічим не наповнений, пустий (про посудину, вмістище і т. ін.). Нате й мій глек на капусту, щоб порожній не був (Номис); Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М. Словник української мови у 20 томах
  6. порожній — З порожнього не наллєш. У бідного нічого не візьмеш. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. порожній — (-я, -є) крим., мол. Про людину, яка не має при собі грошей. — Приніс? — зустрів Юзь Арсена, ніби він щойно до магазину вибіг. — Я порожній. (В. Слапчук, Втома воїна); Я порожній, абсолютний голяк (А. Кокотюха, Тупик для втікача). БСРЖ, 491; ЯБМ, 2, 262. Словник жарґонної лексики української мови
  8. порожній — в поро́жній слід, зі сл. прийти́, прибі́гти і под. Не заставши кого-небудь на місці; запізнившись. Чи набрехали опришкам вісники, чи купці, дізнавшися так або інак про засідку, об’їхали боком, чи самі опришки спізнилися та прийшли вже в порожній слід... Фразеологічний словник української мови
  9. порожній — БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про твори, розмови, слова, думки і т. ін. — позбавлений змісту, убогий змістом), МАЛОЗМІСТО́ВНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ підсил., ПУСТИ́Й підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм.; БЕЗПРЕДМЕ́ТНИЙ (про тему розмови, суперечки і т. ін. Словник синонімів української мови
  10. порожній — Поро́жній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. порожній — ПОРО́ЖНІЙ, я, є. 1. Нічим не наповнений, пустий (про посудину, вмістище і т. ін.). Нате й мій глек на капусту, щоб порожній не був (Номис, 1864, № 6440); Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  12. порожній — Порожній, -я, -є 1) Пустой, порожній. Порожня торба. 2) Пустой, напрасный, тщетный. Порожня надія твоя. Волч. у. 3) Порожня. Не беременная. Порожня годує (дитину) два годи. Мил. 30. Словник української мови Грінченка