1. Великий тлумачний словник сучасної мови

порскати

по́рскати

-аю, -аєш, недок.

1》 неперех.З силою прискати, вилітати звідкись, розсипатися (про бризки, іскри, дрібні часточки чого-небудь і т. ін.).

|| чим і без додатка. Викидати, розкидати, розсипати бризки рідини, іскри, дрібні часточки і т. ін.

2》 неперех. і рідко перех. З шумом випускати повітря або воду через рот; обдавати дрібними краплями, бризками кого-, що-небудь.

|| у сполуч. зі сл. сміхом, од сміху і т. ін. Не втримавшись, вибухати сміхом.

|| перен. Різко, гнівно говорити, виявляючи незадоволення ким-, чим-небудь.

3》 розм. Те саме, що форкати (про коней).

4》 неперех., розм., рідко. Вислизати, вириватися.

|| Дуже швидко, прожогом кидатися кудись.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порскати — по́рскати: скрипѣть и брызгать [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. порскати — порскати – порськати Розрізняються семантично. Порскати – з силою прискати, вилітати, розсипатися (про бризки, іскри, дрібні часточки чогось). “Горіла хата. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. порскати — по́рскати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. порскати — ПОРСКАТИ – ПОРСЬКАТИ Порскати, порснути. З силою прискати, вилітати, розсипатися (про бризки, іскри тощо); обдавати краплями; форкати (про коней) тощо. Горіла хата.. Завалювались крокви, і в захмарене небо порскали снопи іскор (Ю.Бедзик). Літературне слововживання
  5. порскати — (- іскри) прискати, бризкати, розлітатися; (на кого) обпорскувати <�оббризкувати> кого; (іскрами) сипати, розсипати <�розкидати, викидати> що; (сміхом) вибухати, (зо сміху) пирхати; (- гілку з рук) вислизати; (в нору) шугати; док. Словник синонімів Караванського
  6. порскати — див. бризкати; лити; пирхати Словник синонімів Вусика
  7. порскати — ПО́РСКАТИ, аю, аєш, недок. 1. З силою прискати, вилітати звідкись, розсипатися (про бризки, іскри, дрібні часточки чого-небудь і т. ін.). Горіла хата .. Завалювались крокви, і в захмарене небо порскали снопи іскор (Ю. Словник української мови у 20 томах
  8. порскати — порскати: ◊ порскати смі́хом → сміх Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. порскати — БРИ́ЗКАТИ (розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками, іскрами і т. ін.); ПИ́РСКАТИ, ПО́РСКАТИ, ПРИ́СКАТИ розм., ЧВИ́РКАТИ розм., ЧВІ́РКАТИ рідше (бризкати з силою, під тиском чогось). — Док. Словник синонімів української мови
  10. порскати — По́рскати, -каю, -каєш пи́рскати, -каю, -каєш; пи́рснути, -ну, -неш і по́рс(ь)кати, по́рс(к)нути (зо́ або від смі́ху) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. порскати — ПО́РСКАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. З силою прискати, вилітати звідкись, розсипатися (про бризки, іскри, дрібні часточки чого-небудь і т. ін.). Горіла хата.. Завалювались крокви, і в захмарене небо порскали снопи іскор (Ю. Бедзик, Полки.. Словник української мови в 11 томах
  12. порскати — Порскати, порськати, -каю, -єш гл. 1) Брызгать. 2) Сыпаться, летѣть во множествѣ. В неділю рано дрова рубали, а ми до личка тріски порскали. Левиц. І. Світ. 12. 3) Выскальзывать; о вѣтви: вырываться изъ рукъ вверхъ. Словник української мови Грінченка