порскати

ПО́РСКАТИ, аю, аєш, недок.

1. З силою прискати, вилітати звідкись, розсипатися (про бризки, іскри, дрібні часточки чого-небудь і т. ін.).

Горіла хата .. Завалювались крокви, і в захмарене небо порскали снопи іскор (Ю. Бедзик);

Вони [льодяні зализні] були міцні і тверді, мов криця, і коли господар зрубував їх, то з-під сокири при кожному ударі порскали іскри (Григорій Тютюнник);

* Образно. – Коли б не сиве волосся, нізащо б не назвав обох старими .. – скільки бризків [бризок] молодості порскає з-під їхніх примружених вій!.. (Ю. Яновський);

// чим і без дод. Викидати, розкидати, розсипати бризки рідини, іскри, дрібні часточки і т. ін.

Я був бідний сільський хлопець і ніколи ще на своїм віці не мав олівця, все мусив писати тим проклятущим гусячим пером, котре так страшно капало, бризкало і порскало під натиском моєї руки (І. Франко);

Порскають ясними вогниками мовчазні свічки – тріскає від одчайного горя і старе серце в Папоротючки (П. Козланюк).

2. рідко кого, що і без. прям. дод. З шумом випускати повітря або воду через рот; обдавати дрібними краплями, бризками кого-, що-небудь.

Порскали [хлопці] на платтячка дівчат Чорнилами із дудок бузинових (Л. Первомайський);

Здіймав і випрямляв [чоловік] усохлі й поламані вітром деревця, потім набирав повний рот води із зеленого горщика.., нахилявся і порскав на них (з казки);

* Образно. Порскав чергу автомат, і мовкли голоси (І. Гончаренко);

// у сполуч. зі сл. сміхом, од сміху і т. ін. Не втримавшись, вибухати сміхом.

Порскаючи од реготу, стала [черниця] завзято говорити (Грицько Григоренко);

Дівки .. порскали сміхом у рукави (Г. Хоткевич);

// перен. Різко, гнівно говорити, виявляючи незадоволення ким-, чим-небудь.

[Данило:] Ти ж бачила, що я почав з нею розмову, так вона порскає .. і зараз з хати втекла... (М. Кропивницький).

3. розм. Те саме, що фо́ркати (про коней).

Їхали мовчки, тільки вітер глухо стогнав у смерекових борах, віщуючи близьку відлигу, і коні порскали, потіючи та бродячи в глибокім снігу (І. Франко);

Гнідко, задравши морду й виставивши, мов човен, широку спину, плив тихо, раз по раз порскаючи та хропучи (Панас Мирний);

Стриножені коні порскали в траві, над якою чорніли тільки їхні спини (П. Панч).

4. розм., рідко. Вислизати, вириватися.

Гіллячка порскає вгору;

// Дуже швидко, прожогом кидатися кудись.

Маленьке змієнятко порскає десь у щілину між плиттям (Г. Хоткевич).