1. Великий тлумачний словник сучасної мови

порух

по́рух

-у, ч.

1》 Рух; зміна положення тіла або його частини.

|| Рух повітря, подув вітру і т. ін.

|| рідко. Безладне ходіння, біганина; сум'яття.

2》 перен. Раптове прагнення, бажання; порив.

|| у сполуч. зі сл. душа, душевний і т. ін., перен. Почуття, переживання, внутрішні поривання, а також їх зовнішній вияв.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порух — по́рух іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. порух — (губ) рух, (вітру — ще) подув, повів; (душі) поривання; Р. зам'ятня. Словник синонімів Караванського
  3. порух — [порух] -ху, м. (на) -ус'і, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
  4. порух — ПО́РУХ, у, ч. 1. Рух; зміна положення тіла або його частини. Довго ще лежав Гордій долі .. Тоді мов одним порухом зірвався він одразу з землі і глянув угору (Б. Грінченко); Одарка не зводила з чоловіка очей. Словник української мови у 20 томах
  5. порух — МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ'Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА розм., БІГОТНЯ́ розм., КРУТАНИ́НА розм., МОТАНИ́НА (МЕТАНИ́НА) розм., РЕ́ЙВАХ розм., РО́ЗРУХ розм., ВЕРЕМІ́Я розм. Словник синонімів української мови
  6. порух — ПО́РУХ, у, ч. 1. Рух; зміна положення тіла або його частини. Довго ще лежав Гордій долі.. Тоді мов одним порухом зірвався він одразу з землі і глянув угору (Гр., II, 1963, 127); Одарка не зводила з чоловіка очей. Словник української мови в 11 томах
  7. порух — Порух, -ху м. Движеніе. Словник української мови Грінченка