порізно
по́різно
присл.
1》 Окремо, нарізно, поодинці.
2》 Неузгоджено з іншими; роз'єднано.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порізно — по́різно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- порізно — див. нарізно; окремо Словник синонімів Вусика
- порізно — Наріжно, окремо, зокрема, поодинці, див. осібно, сепаратний, роздільно Словник чужослів Павло Штепа
- порізно — ПО́РІЗНО, присл. 1. Окремо, нарізно, поодинці. 2. Неузгоджено з іншими; роз'єднано. Словник української мови у 20 томах
- порізно — ОКРЕ́МО (не разом, не підряд), ЗОКРЕ́МА́, РІ́ЗНО, НА́РІЗНО, ПО́РІЗНО, ОСІ́БНО рідше. Чоловіки лежать на зеленій траві окремим гурточком, жінки групувалися окремо (Григорій Тютюнник); Шумно влетівши в кімнату, Боря.. привітався до кожного зокрема (О. Словник синонімів української мови
- порізно — По́різно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- порізно — ПО́РІЗНО, присл. 1. Окремо, нарізно, поодинці. 2. Неузгоджено з іншими; роз’єднано. Словник української мови в 11 томах
- порізно — Порізно нар. Отдѣльно, врозь. Н. Вол. у. Планети не гуртом бігають, а вростич, жадна собі порізно. Ком. І. 25. Словник української мови Грінченка