послухач
послу́хач
-ухача, ч., розм., рідко.
1》 Те саме, що слухач.
2》 Той, хто слухає кого-небудь, виконує чиюсь волю.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- послухач — послу́ха́ч іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- послухач — ПОСЛУ́ХА́Ч, у́хача́, ч., розм., рідко. 1. Те саме, що слуха́ч. Послухачі нехай умову пам'ятають і голову мені не морочать. Згода? Як згода, то слухайте (Марко Вовчок). 2. Той, хто слухає кого-небудь, виконує чиюсь волю. Словник української мови у 20 томах
- послухач — ПОСЛУ́ХА́Ч, у́хача́, ч., розм., рідко. 1. Те саме, що слуха́ч. Послухачі нехай умову пам’ятають і голову мені не морочать. Згода? Як згода, то слухайте (Вовчок, VI, 1956, 273). 2. Той, хто слухає кого-небудь, виконує чиюсь волю. Словник української мови в 11 томах
- послухач — Послухач, -ча м. Слушатель. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Ном. № 5431. Словник української мови Грінченка