1. Великий тлумачний словник сучасної мови

послідовник

послідо́вник

-а, ч.

Той, хто наслідує кого-, що-небудь, іде за чиїмсь прикладом.

|| Прибічник якого-небудь учення, чиїхось теорій або поглядів, що розвиває їх своїми працями, діяльністю тощо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. послідовник — (той, який наслідує когось у чомусь) наслідувач, прибічник, прихильник, книжн. апостол, (в ученні, поглядах) учень, наступник. Словник синонімів Полюги
  2. послідовник — послідо́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. послідовник — Наслідувач; (теорії) прибічник, прихильник, г. визнавець. Словник синонімів Караванського
  4. послідовник — [пос'л'ідоўниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  5. послідовник — ПОСЛІДО́ВНИК, а, ч. Той, хто наслідує кого-, що-небудь, іде за чиїмсь прикладом. Новітнім послідовникам Наполеона не слід забувати про сумну долю його походу в Росію! (з газ.); Виявляється, майстер був останнім гончарем у місті. Словник української мови у 20 томах
  6. послідовник — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн. Словник синонімів української мови
  7. послідовник — ПОСЛІДО́ВНИК, а, ч. Той, хто наслідує кого-, що-небудь, іде за чиїмсь прикладом. Новітнім послідовникам Наполеона не слід забувати про сумну долю його походу в Росію! (Літ. Укр., 16. Словник української мови в 11 томах