посоловіти

посолові́ти

-ію, -ієш, розм.

Док. до соловіти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посоловіти — посолові́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. посоловіти — ПОСОЛОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, розм. Док. до солові́ти. – Вип'ємо ж ще. То за сина було, а це вже за батька! – Та ще ж, куме, і за матір треба, бо вона ж його носила, родила, муки приймала, – базіка Федір, вже посоловівши від другої [чарки] (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  3. посоловіти — ПОСОЛОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, розм. Док. до солові́ти. — Вип’ємо ж ще. То за сина було, а це вже за батька! — Та ще ж, куме, і за матір треба, бо вона ж його носила, родила, муки приймала, — базіка Федір, вже посоловівши від другої [чарки] (Мирний, IV, 1955... Словник української мови в 11 томах