постовий
постови́й
I -а, -е.
Прикм. до пост.
|| Який стоїть на посту, на варті.
|| у знач. ім. постовий, -вого, ч. Той, хто стоїть на посту, на варті.
II -а, -е, церк.
Прикм. до піст.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- постовий — постови́й 1 прикметник від: пост постови́й 2 прикметник від: піст Орфографічний словник української мови
- постовий — [постовий] м. (на) -вому/-тоув'ім, мн. -тоув'і Орфоепічний словник української мови
- постовий — Чатовий, вартовий, вартівник, див. часовий, поліцай Словник чужослів Павло Штепа
- постовий — ПОСТОВИ́Й¹, а́, е́. Прикм. до пост. Мати виносить з постової будки весло й ліхтарі (О. Донченко); // Який стоїть на посту, на варті. Постовий міліціонер піднімає руку, щоб зупинити машину (з газ.); // у знач. ім. постови́й, во́го... Словник української мови у 20 томах
- постовий — ПОСТОВИ́Й¹, а́, е́. Прикм. до пост. Мати виносить з постової будки весло й ліхтарі (Донч., V, 1957, 9); // Який стоїть на посту, на варті. Постовий міліціонер піднімає руку, щоб зупинити машину (Рад. Укр., 9.XII 1960, 3); // у знач. ім. Словник української мови в 11 томах