постовий
ПОСТОВИ́Й¹, а́, е́. Прикм. до пост.
Мати виносить з постової будки весло й ліхтарі (Донч., V, 1957, 9);
// Який стоїть на посту, на варті.
Постовий міліціонер піднімає руку, щоб зупинити машину (Рад. Укр., 9.XII 1960, 3);
// у знач. ім. постови́й, во́го, ч. Той, хто стоїть на посту, на варті.
Постовий неквапливо крокував по мосту, вдивляючись у гладінь ріки (Веч. Київ, 5.I 1960, 3).
ПОСТОВИ́Й², а́, е́, церк. Прикм. до піст.
Зліз він лише місяць тому, в такий же надвечірній час, коли рідко і тоскно дзвонив постовий дзвін (Тулуб, Людолови, II, 1957, 318).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- постовий — постови́й 1 прикметник від: пост постови́й 2 прикметник від: піст Орфографічний словник української мови
- постовий — [постовий] м. (на) -вому/-тоув'ім, мн. -тоув'і Орфоепічний словник української мови
- постовий — I -а, -е. Прикм. до пост. || Який стоїть на посту, на варті. || у знач. ім. постовий, -вого, ч. Той, хто стоїть на посту, на варті. II -а, -е, церк. Прикм. до піст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постовий — Чатовий, вартовий, вартівник, див. часовий, поліцай Словник чужослів Павло Штепа
- постовий — ПОСТОВИ́Й¹, а́, е́. Прикм. до пост. Мати виносить з постової будки весло й ліхтарі (О. Донченко); // Який стоїть на посту, на варті. Постовий міліціонер піднімає руку, щоб зупинити машину (з газ.); // у знач. ім. постови́й, во́го... Словник української мови у 20 томах