потрібувати
потрібува́ти
-ую, -уєш, перех., діал.
1》 недок. Потребувати (у 1 знач.).
2》 док. Попробувати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потрібувати — Попробувати [I,XII] Словник з творів Івана Франка
- потрібувати — потрібува́ти 1 дієслово недоконаного виду потребувати потрібува́ти 2 дієслово доконаного виду попробувати Орфографічний словник української мови
- потрібувати — ПОТРІБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що, діал. 1. недок. Потребувати (у 1 знач.). – Василь мене не потрібу́є: він має вже жінку при собі й не потрібу́є нікого (О. Кобилянська); – Панотець щось мене потрібували? – запитався війт (Л. Мартович). 2. док. Словник української мови у 20 томах
- потрібувати — ПОТРЕБУВА́ТИ (відчувати нестачу чогось, необхідність у комусь, чомусь; мати необхідність у певних умовах для розвитку, здійснення тощо), ВИМАГА́ТИ, ЛЮБИ́ТИ, НУЖДА́ТИСЯ заст., розм., ТРЕБУВА́ТИ діал., ПОТРІБУВА́ТИ діал. Пан Бжеський потребував грошей (З. Словник синонімів української мови
- потрібувати — ПОТРІБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех., діал. 1. недок. Потребувати (у 1 знач.). — Василь мене не потрібу́є: він має вже жінку при собі й не потрібу́є нікого (Коб., II, 1956, 312); — Панотець щось мене потрібували? — запитався війт (Март., Тв., 1954, 253). Словник української мови в 11 томах