1. Словник синонімів української мови

потрібувати

ПОТРЕБУВА́ТИ (відчувати нестачу чогось, необхідність у комусь, чомусь; мати необхідність у певних умовах для розвитку, здійснення тощо), ВИМАГА́ТИ, ЛЮБИ́ТИ, НУЖДА́ТИСЯ заст., розм., ТРЕБУВА́ТИ діал., ПОТРІБУВА́ТИ діал. Пан Бжеський потребував грошей (З. Тулуб); (Едіта:) Тут вимагають не самого хліба, а й слова Божого, — не забувай! (Леся Українка); — Поле не говіркого — роботящого любить (М. Стельмах); Складно, по-писарськи була написана бумага, ..що Притика, вельми нуждаючись у грошах, узяв у нього п'ять рублів за півроку вперед (Панас Мирний); Як не кажи, а пара коней, корова, бичок — все те догляду требує (Н. Рибак); Він потрібував стару матір завсіди, і ми проживали до сеї пори разом (О. Кобилянська).

ПРО́БУВАТИ (про спробу зробити, здійснити щось, звичайно при невпевненості щодо наслідку), ПОРИВА́ТИСЯ, МІ́РЯТИСЯ розм., ПРИМІРЯ́ТИСЯ (ПРИМІ́РЮВАТИСЯ) розм. — Док.: спро́бувати, попро́бувати, порва́тися, примі́ритися (примі́рятися), потрі́бувати діал. Славко не здав ані одного іспиту. Не пробував навіть здавати (Лесь Мартович); Воронюк поривався втекти і знову вертався, немов тягло його назад якоюсь силою (С. Васильченко); Коли ж чує — ніби кватирку хтось міряється відсунути (Ганна Барвінок); Дехто був з поміщицьких родин.. Звичайно ж, нерівня! Але чим більш хлопець відчував це, тим більше хотілось йому здружитися з ними. Уже як не примірявсь! І все дарма (А. Головко). — Пор. 1. намага́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потрібувати — Попробувати [I,XII] Словник з творів Івана Франка
  2. потрібувати — потрібува́ти 1 дієслово недоконаного виду потребувати потрібува́ти 2 дієслово доконаного виду попробувати Орфографічний словник української мови
  3. потрібувати — -ую, -уєш, перех., діал. 1》 недок. Потребувати (у 1 знач.). 2》 док. Попробувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потрібувати — ПОТРІБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що, діал. 1. недок. Потребувати (у 1 знач.). – Василь мене не потрібу́є: він має вже жінку при собі й не потрібу́є нікого (О. Кобилянська); – Панотець щось мене потрібували? – запитався війт (Л. Мартович). 2. док. Словник української мови у 20 томах
  5. потрібувати — ПОТРІБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех., діал. 1. недок. Потребувати (у 1 знач.). — Василь мене не потрібу́є: він має вже жінку при собі й не потрібу́є нікого (Коб., II, 1956, 312); — Панотець щось мене потрібували? — запитався війт (Март., Тв., 1954, 253). Словник української мови в 11 томах