поїльник
пої́льник
-а, ч.
1》 розм. Той, хто поїть, годує, утримує кого-небудь.
2》 Невеликий чайник із напівзакритим верхом для напування лежачих хворих.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поїльник — пої́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- поїльник — ПОЇ́ЛЬНИК, а, ч. 1. розм. Той, хто поїть, утримує кого-небудь. Поїльник і годувальник наш. 2. Невеликий чайник з напівзакритим верхом для напування лежачих хворих. Тяжкохворим пити дають із спеціальних поїльників (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
- поїльник — ПОЇ́ЛЬНИК, а, ч. 1. розм. Той, хто поїть, годує, утримує кого-небудь. Поїльник і годувальник наш. 2. Невеликий чайник з напівзакритим верхом для напування лежачих хворих. Тяжкохворим пити дають із спеціальних поїльників (Заг. догляд за хворими, 1957, 61). Словник української мови в 11 томах