поїльник
ПОЇ́ЛЬНИК, а, ч.
1. розм. Той, хто поїть, годує, утримує кого-небудь.
Поїльник і годувальник наш.
2. Невеликий чайник з напівзакритим верхом для напування лежачих хворих.
Тяжкохворим пити дають із спеціальних поїльників (Заг. догляд за хворими, 1957, 61).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поїльник — пої́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- поїльник — -а, ч. 1》 розм. Той, хто поїть, годує, утримує кого-небудь. 2》 Невеликий чайник із напівзакритим верхом для напування лежачих хворих. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поїльник — ПОЇ́ЛЬНИК, а, ч. 1. розм. Той, хто поїть, утримує кого-небудь. Поїльник і годувальник наш. 2. Невеликий чайник з напівзакритим верхом для напування лежачих хворих. Тяжкохворим пити дають із спеціальних поїльників (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах