1. Великий тлумачний словник сучасної мови

правік

пра́вік

-у, ч. (мн. правіки, -ів).

Стародавні часи; прадавнина.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правік — пра́вік іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. правік — ПРА́ВІК, у, ч. (мн. пра́віки, ів). Стародавні часи; прадавнина. Забажаю – І розтоплю важкі льоди, – Віків і правіків сліди (А. Малишко). (1) З (од) пра́віку; З пра́віків – споконвіку, з незапам'ятних часів, з давніх-давен. Словник української мови у 20 томах
  3. правік — ДАВНИНА́ (давноминулі часи), СТАРОВИНА́, ДАВНОМИНУ́ЛЕ, ДА́ВНЄ, СТАРОЖИ́ТНІСТЬ, ДА́ВНІСТЬ, СТАРОДЕ́ННЯ поет., ДІДІ́ВЩИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; СИВИНА́ поет., СИВИЗНА́ поет. (перев. із сл. Словник синонімів української мови
  4. правік — ПРА́ВІК, у, ч. (мн. пра́віки, ів). Стародавні часи; прадавнина. Забажаю — І розтоплю важкі льоди, — Віків і правіків сліди (Мал., Запов. джерело, 1959, 25). З (од) пра́віку; З пра́віків — споконвіку, з незапам’ятних часів, з давніх-давен. Словник української мови в 11 томах