прамонотеїзм
прамонотеї́зм
-у, ч.
Теорія, що пов'язує походження релігії з первісним єдинобожжям, яке нібито існувало у всіх народів.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прамонотеїзм — Погляд у релігієзнавстві, який твердить, що найстарішою формою релігії був монотеїзм, який згодом зазнав виродження, перетворившись на магію, політеїзм та ін. форми вірувань; п. поширювався в кінці XIX ст., зокрема, В. Шмідтом. Універсальний словник-енциклопедія