прамонотеїзм

прамонотеї́зм

-у, ч.

Теорія, що пов'язує походження релігії з первісним єдинобожжям, яке нібито існувало у всіх народів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прамонотеїзм — Погляд у релігієзнавстві, який твердить, що найстарішою формою релігії був монотеїзм, який згодом зазнав виродження, перетворившись на магію, політеїзм та ін. форми вірувань; п. поширювався в кінці XIX ст., зокрема, В. Шмідтом. Універсальний словник-енциклопедія