1. Великий тлумачний словник сучасної мови

прибичовувати

прибичо́вувати

-ую, -уєш, недок., прибичувати, -ую, -уєш, док., перех., розм.

Прив'язувати, прикріплювати кого-, що-небудь мотузкою, ременем і т. ін.

|| Підпрягати (коня або вола).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прибичовувати — прибичо́вувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. прибичовувати — ПРИБИЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБИЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що, розм. Прив'язувати, прикріплювати кого-, що-небудь мотузкою, ременем і т. ін. Гошка прибичовує його [теля] коло полудрабка так, що воно харчить і крутить головою (Григорій Тютюнник); // Підпрягати (коня або вола). Словник української мови у 20 томах
  3. прибичовувати — ПРИКРІ́ПЛЮВАТИ (ПРИКРІПЛЯ́ТИ) до чого (міцно, надійно приєднувати що-небудь до чогось), ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ (ЗАКРІПЛЯ́ТИ) на чому, ПРИЛАШТОВУВАТИ, ПРИЛАДНОВУВАТИ (ПРИЛА́ДНУВАТИ), ПРИЛА́ДЖУВАТИ, ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПРИПИНА́ТИ, ПРИПАСО́ВУВАТИ... Словник синонімів української мови
  4. прибичовувати — ПРИБИЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБИЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Прив’язувати, прикріплювати кого-, що-небудь мотузкою, ременем і т. ін. Гошка прибичовує його [теля] коло полудрабка так, що воно харчить і крутить головою (Тют., Вир, 1964, 517); // Підпрягати (коня або вола). Словник української мови в 11 томах