привласнювати

привла́снювати

-юю, -юєш, недок., привласнити, -ню, -ниш, док., перех.

Робити що-небудь своєю власністю, присвоювати чуже.

|| Видавати що-небудь за своє, приписувати собі щось.

|| Видавати за своє чиє-небудь прізвище, ім'я.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привласнювати — привла́снювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. привласнювати — ПРИВЛАСНЮВАТИ – ПРИСВОЮВАТИ Привласнювати, -юю, -юєш. Робити щось власністю: привласнювати землю, привласнювати чужу працю, привласнювати майно, привласнювати чиюсь ідею. Присвоювати. Літературне слововживання
  3. привласнювати — ПРИСВОЮВАТИ, привлащувати, визнавати за своє, ід. накладати лапу, прибирати до рук, класти до своєї кишені, з. собічити; (землю) присусіджувати; (лаври) приписувати собі; (плоди праці) виїжджати на чужій спині. Словник синонімів Караванського
  4. привласнювати — див. грабувати; красти Словник синонімів Вусика
  5. привласнювати — ПРИВЛА́СНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВЛА́СНИТИ, ню, ниш, док., що. Робити що-небудь своєю власністю, присвоювати чуже. Мар'ян, минувши перші рядки, знову прочитав: “Ніхто із людей не створював землі, ніхто із людей і не повинен привласнювати землю” (М. Словник української мови у 20 томах
  6. привласнювати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
  7. привласнювати — ПРИВЛА́СНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВЛА́СНИТИ, ню, ниш, док., перех. Робити що-небудь своєю власністю, присвоювати чуже. Мар’ян, минувши перші рядки, знову прочитав: «Ніхто із людей не створював землі... Словник української мови в 11 томах