привласнювати

ПРИВЛАСНЮВАТИ – ПРИСВОЮВАТИ

Привласнювати, -юю, -юєш. Робити щось власністю: привласнювати землю, привласнювати чужу працю, привласнювати майно, привласнювати чиюсь ідею.

Присвоювати. 1. Надавати комусь службового або почесного звання: присвоювати почесне звання заслуженого діяча науки, присвоювати звання лейтенанта. 2. Те саме, що привласнювати.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

привласнювати — привла́снювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
привласнювати — ПРИСВОЮВАТИ, привлащувати, визнавати за своє, ід. накладати лапу, прибирати до рук, класти до своєї кишені, з. собічити; (землю) присусіджувати; (лаври) приписувати собі; (плоди праці) виїжджати на чужій спині. Словник синонімів Караванського
привласнювати — див. грабувати; красти Словник синонімів Вусика
привласнювати — -юю, -юєш, недок., привласнити, -ню, -ниш, док., перех. Робити що-небудь своєю власністю, присвоювати чуже. || Видавати що-небудь за своє, приписувати собі щось. || Видавати за своє чиє-небудь прізвище, ім'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
привласнювати — ПРИВЛА́СНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВЛА́СНИТИ, ню, ниш, док., що. Робити що-небудь своєю власністю, присвоювати чуже. Мар'ян, минувши перші рядки, знову прочитав: “Ніхто із людей не створював землі, ніхто із людей і не повинен привласнювати землю” (М. Словник української мови у 20 томах
привласнювати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
привласнювати — ПРИВЛА́СНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВЛА́СНИТИ, ню, ниш, док., перех. Робити що-небудь своєю власністю, присвоювати чуже. Мар’ян, минувши перші рядки, знову прочитав: «Ніхто із людей не створював землі... Словник української мови в 11 томах