1. Літературне слововживання

привид

ПРИВИД – ПРИВІД

Привид, -у. Видіння, що його малює уява; щось нереальне, оманливе. Часто, часто привид милий, ніби янгол білокрилий, В чарах ніченьки встає (Г.Чупринка).

Привід1, -воду. Підстава (справжня або вигадана), причина для якихось дій, вчинків: давати привід комусь для чогось, з приводу, під приводом.

Привід2, -воду. Пристрій, що надає руху якійсь машині, механізмові: гідравлічний привід, електричний привід.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привид — при́вид іменник чоловічого роду видіння Орфографічний словник української мови
  2. привид — ПРИМАРА, мара, мана, привиддя, потороча, кн. видиво, фантом, д. обмара. Словник синонімів Караванського
  3. привид — I видиво, видіння, замра (привид мерця), кошмар, мана, манія, маняк, маняка, мара, марево, марисько, марище, марюка, миня, монстр, мра, незримко, потвора, потворина, почвара, поява, привиддя, пригуда, примара, проява II див. мрія; страшило Словник синонімів Вусика
  4. привид — [привиед] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў (видіння) Орфоепічний словник української мови
  5. привид — -у, ч. 1》 Дух померлого, який привиджується деяким людям. || фольк. Персонаж народних казок, легенд і т. ін., який уособлює дух померлого. 2》 Неясні, ледве окреслені контури чого-небудь. 3》 Що-небудь нереальне, часом оманливе. || чого, перев. у сполуч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. привид — ПРИ́ВИД, у, ч. 1. Дух померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою. Він підносив голову й опирав її об стіну, але привид не щезав (Н. Кобринська); Ось уже два роки, як він невтомно ходить до церкви, стоїть навколюшках і молиться. Словник української мови у 20 томах
  7. привид — ПРИ́ВИД (дух перев. померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою), ПРИВИ́ДДЯ рідше, ПРИМА́РА, МАРА́, МАНА́, ТІНЬ, ПОТОРО́ЧА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА діал., МАНІЯ́ діал. Словник синонімів української мови
  8. привид — При́вид, -ду; -види, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. привид — ПРИ́ВИД, у, ч. 1. Дух померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою. Він підносив голову й опирав її об стіну, але привид не щезав (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах