привид

Значення в інших словниках

1. привид — при́вид іменник чоловічого роду видіння Орфографічний словник української мови
2. привид — ПРИВИД – ПРИВІД Привид, -у. Видіння, що його малює уява; щось нереальне, оманливе. Часто, часто привид милий, ніби янгол білокрилий, В чарах ніченьки встає (Г.Чупринка). Привід1, -воду. Літературне слововживання
3. привид — ПРИМАРА, мара, мана, привиддя, потороча, кн. видиво, фантом, д. обмара. Словник синонімів Караванського
4. привид — [привиед] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў (видіння) Орфоепічний словник української мови
5. привид — -у, ч. 1》 Дух померлого, який привиджується деяким людям. || фольк. Персонаж народних казок, легенд і т. ін., який уособлює дух померлого. 2》 Неясні, ледве окреслені контури чого-небудь. 3》 Що-небудь нереальне, часом оманливе. || чого, перев. у сполуч. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. привид — ПРИ́ВИД, у, ч. 1. Дух померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою. Він підносив голову й опирав її об стіну, але привид не щезав (Н. Кобринська); Ось уже два роки, як він невтомно ходить до церкви, стоїть навколюшках і молиться. Словник української мови у 20 томах
7. привид — ПРИ́ВИД (дух перев. померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою), ПРИВИ́ДДЯ рідше, ПРИМА́РА, МАРА́, МАНА́, ТІНЬ, ПОТОРО́ЧА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА діал., МАНІЯ́ діал. Словник синонімів української мови
8. привид — При́вид, -ду; -види, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. привид — ПРИ́ВИД, у, ч. 1. Дух померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою. Він підносив голову й опирав її об стіну, але привид не щезав (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах