привертати

Значення в інших словниках

1. привертати — приверта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. привертати — (до себе) приваблювати, прихиляти, (чаром) приворожувати; (до гурту) залучати, вербувати, приєднувати; (увагу) прив'язувати; (серце) причаровувати, прилюбляти; (симпатії) викликати; (на користь) обертати; (убік) ЖМ. завертати. Словник синонімів Караванського
3. привертати — -аю, -аєш, недок., привернути, -верну, -вернеш, док. 1》 перех., часто у сполуч. зі сл. на себе, до себе.Приваблювати (чий-небудь погляд). || у сполуч. зі сл. інтерес. Зацікавлювати. Привертати увагу. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. привертати — ПРИВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док. 1. що, часто у сполуч. зі сл. на себе, до себе. Приваблювати (чий-небудь погляд). Словник української мови у 20 томах
5. привертати — ВА́БИТИ (перев. у спол. зі сл. зір, око, погляд і т. ін. — привертати увагу приємним виглядом, красою тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ПРИКО́ВУВАТИ, СПОКУША́ТИ, ЧАРУВА́ТИ... Словник синонімів української мови
6. привертати — Приверта́ти, -та́ю, -та́єш; приверну́ти, -верну́, -ве́рнеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. привертати — ПРИВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док. 1. перех., часто у сполуч. із сл. на себе, до себе. Приваблювати (чий-небудь погляд). Словник української мови в 11 томах
8. привертати — Приверта́ти, -та́ю, -єш сов. в. приверну́ти, -ну́, неш, гл. 1) Поворачивать, поворотить къ чему (при ѣздѣ). Нехай вони човни до берега привертають. АД. І. 248. Коло мого дворика козаченько кониченьком грає, да все до моїх ворітечок коня привертає. Чуб. V. Словник української мови Грінченка