привид

ПРИ́ВИД, у, ч.

1. Дух померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою.

Він підносив голову й опирав її об стіну, але привид не щезав (Н. Кобринська);

Ось уже два роки, як він невтомно ходить до церкви, стоїть навколюшках і молиться. Але привиди не кидають його, не дають йому спати (І. Микитенко);

[Бабуся:] Тепер щоночі йому привиди всякі ввижаються. Це вже рік не спить (Ю. Мокрієв);

Високий, худий, з довгастим обличчям і неживими очима, Барклай скидався на привид (П. Кочура);

// фольк. Персонаж народних казок, легенд і т. ін., який уособлює дух померлого.

Вже заворушився поетичний світ мари, русалок та привидів (І. Нечуй-Левицький);

Тут [у повісті І. Франка “Петрії і Довбущуки”] повно всякого страхіття, розбійників, заклятих скарбів, привидів, душогубства (М. Коцюбинський);

* У порівн. Часом під білими стінками тихо просувались жінки, завинені в біле, мов білі черниці, і раптом щезали у фіртках, як привиди (М. Коцюбинський);

Він виринув з густої пітьми несподівано, як привид, і голос його прозвучав насторожено і суворо (С. Голованівський).

2. Неясні, ледве окреслені контури чого-небудь.

Підіймався з долини вічний шум річки, росли гори, і вже вставав на крайнебі блакитний привид Чорногори (М. Коцюбинський);

Рубін втяг повітря, глянув ще раз на чарівний привид Батийової гори (І. Сенченко).

3. Що-небудь нереальне, часом оманливе.

Вона не могла з певністю сказати, чи то був сон, чи привид (М. Коцюбинський);

Замість води лише привид її – чисте прозоре марево день у день дражливо текло над степом (О. Гончар);

* У порівн. Ледве мріє, мов привид, далекеє соннеє місто (Леся Українка);

// чого, перев. у сполуч. зі сл. доля, щастя, надія, смерть і т. ін. Ілюзія, якою живе людина (живуть люди), або загроза чогось, яка переслідує її (їх).

Прохав, молив... Що більше вдію? Хоча б хто насміх написав... То все б кохав дурну надію, Все б долі привид не згасав (П. Грабовський);

Привид такої безглуздої смерті відняв у них силу й забарвив обличчя у сірі, землисті фарби (Г. Епік);

В холодних очах льодом переливається лють і на прочан, і на жінку, і на всі дурні примхи, за якими стоїть привид виродження (М. Стельмах);

Привид безробіття тривожив людей, змушуючи отаманів весь час бути насторожі (О. Гончар);

* У порівн. І враз – в ушах [Б. Сметани] страшний почувся розлад, А потім – лиш в одному задзвенів Пронизливий, набридливий акорд, І нікуди втекти було від нього, І мучив він, неначе привид смерті (М. Рильський).