1. Великий тлумачний словник сучасної мови

прив'язь

при́в'язь

-і, ж.

1》 Мотузок, вірьовка, ремінь, ланцюг і т. ін., якими прив'язують кого-, що-небудь. Тримати на прив'язі.

2》 Місце, де хто-небудь прив'язаний (що-небудь прив'язане).

3》 спец. Система, механізм для прив'язування чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прив'язь — при́в'язь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. прив'язь — [привйаз'] -з'і, ор. -з':у, р. мн. -зеий Орфоепічний словник української мови
  3. прив'язь — Припона, ретязь, ретязок Словник чужослів Павло Штепа
  4. прив'язь — ПРИ́В'ЯЗЬ, і, ж. 1. Мотузок, вірьовка, ремінь, ланцюг і т. ін., якими прив'язують кого-, що-небудь. Ряба здоровенна собака на прив'язі біля комори почала гавкати (Панас Мирний); Побрязкуючи прив'яззю, коні гризуть дерев'яні короби й щаблі ясел (І. Словник української мови у 20 томах
  5. прив'язь — ПРИ́В'ЯЗЬ (те, чим прив'язують когось, щось до чого-небудь), ПРИ́В'ЯЗОК рідше, ПРИПІ́Н (ПРИПО́НА рідше) розм. Тече вода, шумлять осоки, на прив'язі стоять човни (П. Тичина); У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Т. Словник синонімів української мови