1. Великий тлумачний словник сучасної мови

призвичаєний

призвича́єний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до призвичаїти.

|| призвичаєно, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Який звик до чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. призвичаєний — призвича́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. призвичаєний — [приезвиечайеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. призвичаєний — ПРИЗВИЧА́ЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до призвича́їти. – Жеребець його вельми призвичаєний до свого пана (П. Загребельний); [Наталя Семенівна:] Ти ледве на ногах стоїш. Присядь спочинь!.. [Оксана:] Де ж таки я сяду перед панією? Ми до цього не призвичаєні!... Словник української мови у 20 томах
  4. призвичаєний — Призвича́єний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. призвичаєний — ПРИЗВИЧА́ЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до призвича́їти. — Жеребець його вельми призвичаєний до свого пана (Загреб., Диво, 1968, 149); [Наталя Семенівна:] Ти ледве на ногах стоїш. Присядь спочинь!.. [Оксана:] Де ж таки я сяду перед панією?... Словник української мови в 11 томах