1. Великий тлумачний словник сучасної мови

прикмечувати

прикме́чувати

-ую, -уєш, недок., прикметити, -ечу, -етиш, док., перех., діал.

Помічати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикмечувати — прикме́чувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. прикмечувати — ПРИКМЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКМЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., кого, що, діал. Помічати. Все це Прудивус прикмечував, від усього, що бачив, ставало йому весело чи сумно (О. Словник української мови у 20 томах
  3. прикмечувати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм. Словник синонімів української мови
  4. прикмечувати — ПРИКМЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКМЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., перех., діал. Помічати. Все це Прудивус прикмечував, від усього, що бачив, ставало йому весело чи сумно (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
  5. прикмечувати — Прикме́чувати, -чую, -єш гл. = прикмечати. Прикмечує жид, а мовчить. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка