1. Словник української мови в 11 томах

прикмечувати

ПРИКМЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКМЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., перех., діал. Помічати.

Все це Прудивус прикмечував, від усього, що бачив, ставало йому весело чи сумно (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 231);

Коні потягли тим часом геть з борозни, криво повели; як він це прикметив, розсердився на себе за свої думки й загримав на хлопця, чого він не поганя як слід (Григ., Вибр., 1959, 64).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикмечувати — прикме́чувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. прикмечувати — -ую, -уєш, недок., прикметити, -ечу, -етиш, док., перех., діал. Помічати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прикмечувати — ПРИКМЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКМЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., кого, що, діал. Помічати. Все це Прудивус прикмечував, від усього, що бачив, ставало йому весело чи сумно (О. Словник української мови у 20 томах
  4. прикмечувати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм. Словник синонімів української мови
  5. прикмечувати — Прикме́чувати, -чую, -єш гл. = прикмечати. Прикмечує жид, а мовчить. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка