1. Словник української мови в 11 томах

прикметниковий

ПРИКМЕТНИКО́ВИЙ, а, е, грам. Стос. до прикметника.

Серед іменників чималу групу становлять слова прикметникового типу, що постали внаслідок субстантивації (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 124);

Прикметникова прикладка має в собі певний елемент предикативності (Мовозн., VII, 1949, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикметниковий — прикметнико́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прикметниковий — [приекмеитниековией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. прикметниковий — -а, -е, грам. Стос. до прикметника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прикметниковий — ПРИКМЕТНИКО́ВИЙ, а, е, лінгв. Стос. до прикметника. Серед іменників чималу групу становлять слова прикметникового типу, що постали внаслідок субстантивації (з наук. літ.); Прикметникова прикладка має в собі певний елемент предикативності (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. прикметниковий — ПРИКМЕТНИКО́ВИЙ грам., АД'ЄКТИ́ВНИЙ. Словник синонімів української мови
  6. прикметниковий — Прикметнико́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)