припоручити

Значення в інших словниках

1. припоручити — припоручи́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. припоручити — Припоручи́ти, припоруча́ти. Подати на розгляд, рекомендувати. Гадаю, проте, мої панове, що, може, найде ся вихід, щоби задоволити всіх і успокоїти маси, а то через посередне внесенє, котрого принятє вам припоручаю (Б. Українська літературна мова на Буковині
3. припоручити — ПРИПОРУЧИ́ТИ див. припоруча́ти. Словник української мови у 20 томах
4. припоручити — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм. Словник синонімів української мови
5. припоручити — ПРИПОРУЧИ́ТИ див. припоруча́ти. Словник української мови в 11 томах
6. припоручити — Припоруча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. припоручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить. Припоручаю тобі твого брата. Г. Барв. 406. Словник української мови Грінченка