пробанд
проба́нд
-а, ч.
1》 Особа, з якої починається складання родоводу при генеалогічному методі вивчення спадковості людини.
2》 мед. Індивід, для якого складають родовід з метою визначення типу успадкування ознаки, що вивчається.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me