пробанд

проба́нд

-а, ч.

1》 Особа, з якої починається складання родоводу при генеалогічному методі вивчення спадковості людини.

2》 мед. Індивід, для якого складають родовід з метою визначення типу успадкування ознаки, що вивчається.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пробанд — проба́нд іменник чоловічого роду, істота початкова особа в генеалогії Орфографічний словник української мови
  2. пробанд — проба́нд (нім. Proband) вихідна особа в генеалогії (родоводі) того чи іншого роду. Словник іншомовних слів Мельничука