1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пробіг

пробі́г

-у, ч.

1》 Дія за знач. пробігати 1), 2).

|| Біг або їзда на певну дистанцію (перев. у спортивних змаганнях).

2》 спец. Відстань, пройдена яким-небудь транспортом.

|| Максимальна відстань, яку може подолати автомобіль до повного зносу окремих його деталей.

|| Перебування якого-небудь транспортного засобу в дорозі, складного агрегату в експлуатації.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пробіг — пробі́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пробіг — [проуб’іг] -гу, м. (на) -гу, мн. -гие, -г'іў Орфоепічний словник української мови
  3. пробіг — ПРОБІ́Г, у, ч. 1. Дія за знач. пробіга́ти 1, 2. Німці в захопленні мацали залізні мускули Гошки, той форкав носом, як лошак після пробігу (Григорій Тютюнник); // Біг або їзда на певну дистанцію (перев. у спортивних змаганнях). Почався пробіг. Словник української мови у 20 томах
  4. пробіг — ПРОБІ́Г, у, ч. 1. Дія за знач. пробіга́ти 1, 2. Німці в захопленні мацали залізні мускули Гошки, той форкав носом, як лошак після пробігу (Тют., Вир, 1964, 413); // Біг або їзда па певну дистанцію (перев. у спортивних змаганнях). Почався пробіг. Словник української мови в 11 томах